Світова література – це глибокий колодязь. І
кожен, хто хоче, може напитися з нього, втамувати спрагу знань. Та не кожному
дано до кінця збагнути його суть.
І все ж
проходять століття, тисячоліття і все нові і нові покоління протоптують стежку
до нього. Тому що де, як не тут шукати відповіді на вічні питання, які
тривожать людство:
- бути чи не бути
- в чому сенс життя,
- що таке краса,
- чому людей манить небо,
- де границя між красивим і потворним...
Цей список можна продовжувати до
безконечності.
Наша сьогоднішня подорож незвична. Вона у
світ, який сам автор називає нетривким – у царство ароматів.
Та хоч царство нетривке, проблеми у ньому ті ж
самі – вічні. Тому, що корольцього
царства - людина. Нехай дивна, нехай незрозуміла, нехай незвична, але людина. І
як би не хотілося цій людині втекти від суспільства, зробити це неможливо. І
все ж для нас – це спроба зрозуміти людину, в якій криються глибокі протиріччя,
скриті у фразі, яка є епіграфом нашої сьогоднішньої розмови.
Какое это чудо – Человек!
Какая это мерзость
– человек!
(Р.Рождественский)
Не секрет, що всі ми різні, і у кожного з нас
свої погляди, переконання, симпатії. В великій мірі вони залежать від того, чим
ми займаємось, скільки нам років, яким є наш внутрішній світ і багатьох інших
чинників. Тому для нас сьогодні цікава думка не тільки учнів-старшокласників.
На розмову ми запросили колишніх учнів, випускників нашої школи, а також
вчителів. Нам цікаво почути вашу думку з приводу тих проблем, які будуть
сьогодні розглядатися.
Отже ми готові відкрити ворота нетривкого
царства запахів.
Франція. Париж.
З чим асоціюються для вас ці слова?
Наполеон, мода,
Едіт Піаф, Джо Дассен, Паризька Комуна, Ейфелева вежа,
Лувр – Джоконда, П’єр
Рішар, витоки літератури, Бальзак, Гюго, Собор
Такий
опис Парижу вражає, і зовсім не дивно, що така людина як Жан-Батіст Гренуй народилася
саме в цьому Парижі.
Особисто в мене зустріч із таким персонажем
викликала безліч запитань і , як завжди, захотілося зрозуміти. І як результат –
появилася моя вчительська презентація.
Звісно, що розібратися зі всіма проблемами, які
виникають при знайомстві з романом Зюськінда „Запахи” за годину неможливо. Тому
наша сьогоднішня розмова з приводу тих проблем, які зацікавили вас, моїх учнів.
Жан-Батіст Гренуй народився в світі людей.
Дуже різних і все ж їх об’єднувало одне: вони мали запах, а він – ні. Це вже
робить його не таким, як всі. І кожен герой постарається, скориставшись,
відштовхнути його від себе. Так поступово виникає протистояння людини і
суспільства. Хто ж виграє в цьому
протистоянні?
Учнівська презентація ОБДАРОВАНИХНЕ ЛЮБЛЯТЬ...
- Ми засуджуємо Гренуя за відсутність якихось моральних
якостей, та чи знайшов він ці якості хоча б в комусь із тих, з ким зіштовхнуло
його життя?
- А в собі ми завжди їх віднайдемо? Не обов’язково, щоб про
це дізналися люди, головне, що ми це
знаємо. Може тому й засуджуємо?
- Хто володіє запахами, той володіє серцями людей. !?
Того, хто володіє серцями людей, можна
назвати Богом. Але так про себе думає тільки Гренуй. Інші персонажі другої
думки. Хто ж він – цей загадковий Гренуй
Учнівська презентація ТЕАТР ГРЕНУЄВОЇ ДУШІ.
- Чому хотілося стати Богом людей, які смердять?
- Вам особисто хотілось би відчути те, що відчув Гренуй
на площі: силу влади над світом?
І все ж у цієї
людини є велика трагедія – він не має запаху. Геній, який володіє
найвитонченішою колекцією – колекцією
запахів, не може похвалитися своїм власнимзапахом, отже в цій колекції немає місця лише для нього, адже пахне все.
Що значить для нього запах?
Учнівська презентація ТОНКЕ МЕРЕЖИВО ЗАПАХІВ.
- Що особисто для вас означають ці слова „запах людини”?
- Що краще смердіти чи не мати запаху?
- Як ви відноситеся до рецепту, за яким Гренуй створював
запах людини?
І він повертається на кладовище невинних, адже
невинні вбогі духом.
А хто винен?
Ті, хто піде за генієм і його безумною ідеєю,
фанатично віруючи, що вони божественні
А, може, ми і є такими?!
Пошук любові закінчився крахом.
Все зло світу витікає з одного джерела і це
джерело – брак людської любові до Бога і до ближніх.
Здається, що якась вища сила карає тих, кого життя зіткнуло з Гренуєм. А
свою смерть він обрав собі сам. Він був володарем нетривкого царства. І сліду
після себе не залишив ніякого. Так ніби і не було його в світі людей. Але це не
так. Як літературний герой він залишається у нашій пам’яті, тому що забути його
неможливо. Напевно, і сьогоднішня розмова залишить слід. Саме про це
твір-мініатюра під назвою „Слід”
Прекрасним
є тільки те, що нам подобається без користі. (Кант)